О́РГІЯ, ї, ж.
1. В античних народів — святкування й обряди на честь богів вина і веселощів (Діоніса, Вакха). Іде святий Петро Та, йдучи в Рим благовістити, Зайшов у гай води напитись І одпочити. — Благо вам! — Сказав апостол утомленний І оргію благословив (Шевч., II, 1963, 283); Темніє. Табір затихає. З Вавілона ледве доноситься гомін нічних оргій (Л. Укр., II, 1951, 146).
2. перен. Бучний, нестримний бенкет. Недавня оргія, котру почули старі панни носами, дуже роздратувала їх (Н.-Лев., II, 1956, 72); Він насамперед заїхав до повітового міста, в якім мали відбуватися оргії його зятя і його компанії (Фр., VIII, 1952, 88); Це був будинок, де колись збирався цвіт дворянства, де влаштовувались прийоми, бенкети, оргії (Скл., Легенд. начдив, 1957, 60); // яка, чого. Дика, страшна розправа. Люди.. побачили, якою буває насправді дика, чорна оргія фашизму (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 27); Простою випадковістю можна пояснити те, що Герцен лишився в живих після кривавої оргії, яку вчинила над повсталими паризькими робітниками і ремісниками французька буржуазія (Наука.., 1, 1960, 49).
3. перен. Обід (або вечеря) з великим вибором страв. [Евфрозіна:] В нас сьогодні оргія правдива: купили риби, а якраз нам тітка дала вина і пару голуб’яток. Як я ще напечу медяників, то й Меценат на оргію позаздрить! (Л. Укр., III, 1952, 424).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 741.