ОРГАНІЗО́ВУЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до організо́вувати. Природа в творчості Туманяна — на почесному місці, — це правда. Але ж людина — на місці ще вищому — упорядковуючому, організовуючому (Тич., III, 1957, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 740.