ОРГАНІЗА́ТОР, а, ч. Той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що-небудь. Я був одним із гарячих організаторів страйку — виступав на зборах, складав петиції, був постійним делегатом до адміністрації інституту (Вас., IV, 1960, 41); Комуністична партія — випробуваний вождь і організатор усіх історичних перемог радянського народу — упевнено веде його до вершин комунізму (Вісник АН, 11, 1957, 8); // Той, хто має здібності до організаційної роботи. Впливу в партії яко оратор або організатор теж не здобув і, можна думати, не здобуду (Л. Укр., III, 1952, 693); — Плетенецький обіцяє нам допомогти. А він чудовий організатор (Тулуб, Людолови, І, 1957, 156); Вона любила вихрястого комсомольця, запального промовця й організатора Юрка Шелеста (Донч., II, 1956, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 739.