ОРА́ТИСЯ, оре́ться, недок. Оброблятися плугом, сохою (про землю). Залізниця має пройти по перелогах степу, що одвіку не орався (Гончар, II, 1959, 354); * Образно. З кожним днем все більше сивіли скроні та оралося зморшками схудле обличчя (Дім., Ідол, 1961, 326); // безос. Де трактором ореться, там добре живеться (Укр.. присл.., 1955, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 737.