ОРА́ТАЙ, я, ч., заст. Орач. [Сильвестр:] Благослови, господь,.. Оратая, що в полі ниву оре (Коч., Я. Мудрий, 1946, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 737.