ОРАНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що рілля́. Стояла ясна.. пора над неозорим зеленавим полем з чорними латками ораниці (Коп., Навколо полум’я, 1961, 3); На зеленій горі чорніє.. шматок ораниці (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 737.