ОРА́НДА, и, ж., заст. Шинок. Ледача невістка не хоче робить, Ходить до оранди горілочки пить (Чуб., V, 1874, 752); У неділю на селі, У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець. Кругом аж курява вставала (Шевч., II, 1963, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 737.

Оранда, ди, ж.

1) Корчма, питейный домъ, кабакъ. Ходить до оранди горілочки пить. Чуб. V. 752.

2) Аренда.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 62.

ора́нда — стара назва корчми, шинку. Ходить до оранди горілочки пить (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 419.