Про УКРЛІТ.ORG

опір

О́ПІР, о́пору, ч.

1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Дмит., Наречена, 1959, 169).

[Іти́, піти́] по лі́нії (лі́нією, по шляху́, шляхо́м) найме́ншого о́пору; Ста́ти на шлях найме́ншого о́пору — вибирати найлегший спосіб розв’язання чого-небудь, ухилятися від чогось важкого, неприємного. Деякі хореографи йдуть шляхом найменшого опору, ігнорують специфічні умовності балету, механічно зображають у ньому життєві ситуації (Мист., 1, 1959, 30); Чини́ти (учини́ти і т. ін.) о́пір; Ста́вити о́пір; заст. Стоя́ти (ста́ти, іти́ і т. ін.) [в, на] о́пір — рішуче протидіяти кому-, чому-небудь; наполегливо боротися, змагатися з ким-, чим-небудь. Отямившись після перших ударів у дні прориву, ворог чинив дедалі упертіший опір (Гончар, III, 1959, 225); [Золотницький:] Не важтеся опір моїй волі і моєму декретові ставити! (Гр., II, 1963, 548); Він же був лікар, він завжди повинен бути на посту — біля ліжка хворого.., щоб стати в опір невблаганній смерті з косою… (Смолич, Мир.., 1958, 24); Коли б люди своїм мордуванням і мукам всякчасним Бачили певний кінець, то якось би вони спромоглися Стати на опір погрозам жерців та страханням поетів (Зеров, Вибр., 1966, 126).

2. Здатність протистояти, протидіяти кому-, чому-небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось. Покинувши глибінь, В борні стомившися, рибина тратить опір… (Рильський, II, 1946, 152).

3. спец. Властивість, здатність чого-небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила, ступінь такого протистояння. Інструментальні матеріали повинні добре чинити опір спрацьованості (Токарна справа.., 1957, 62); При вийманні вугілля комбайнами ознакою міцності є опір вугілля сколюванню і роздрібненню (Техн. нормув.., 1958, 50); // Сила протидії провідника рухові електричного струму в ланцюзі. Кожна з порід відрізняється своїм електричним опором, властивим лише їй (Наука.., 11, 1965, 32).

О́пір матеріа́лів: а) здатність матеріалів протидіяти зміні їхньої форми; б) наука про міцність і види деформації матеріалів та елементів конструкцій машин і споруд. — Справді, я обмежений тип, — картав себе безжально Передерій, сидячи в аудиторії і слухаючи лекцію з опору матеріалів (Рибак, Час.., 1960, 278); Кафедра опору матеріалів.

4. Елемент електричного ланцюга, який дозволяє регулювати силу струму в ланцюзі. Бригада монтажників достроково встановила 9 магнітних станцій і близько 70 ящиків опору (Наука.., 6, 1956, 15).

5. діал. Опора. Ногами сував [Панько] по брамі, шукаючи якогось опору (Март., Тв., 1954, 164); — Романе, ти поглянь-но, як тут гарно! — ставить на опір саморобний етюдник (Стельмах, І, 1962, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 713.

вгору