ОПІКУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до опікува́ти. Безбородькові лишається тільки подякувати своїм опікуючим богам, що не допустили до купівлі мотоцикла (Вільде, Сестри.., 1958, 412).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 713.