ОПІКУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до опіку́н. Вперше Ганна так різко розмовляла з дядьками. Відчула раптом, що тут, у Каховці, вона може.. менше зважати на їхню опікунську владу (Гончар, І, 1959, 43); Опікунська рада дитячого будинку ухвалила збудувати для дітей літню дачу (Рад. Укр., 8.VI 1946, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 713.