ОПІКУ́НСТВО, а, с.

1. Піклування, догляд. На такий подвиг — їхати на будівництво — Майя зважилась тільки завдяки Ларисиному опікунству (Гур., Друзі.., 1959, 41); // Нагляд, контроль. — Вони [панни] мають претензію на опікунство надо мною й дуже люблять читати мені гидкі нотації (Н.-Лев., II, 1956, 74).

2. юр. Обов’язки опікуна (у 2 знач.). Хоч Рябченко з своїми полигачами й репетував, що Зінько нетямущий опікунства [над сиротами], тільки лиха накоїть, але тепер вони якось притихли, бо всім було видко, що зроблено гаразд (Гр., II, 1963, 472).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 713.