ОПІКА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ОПЕКТИ́СЯ, ечу́ся, ече́шся; мин. ч. опі́кся, опекла́ся, опекло́ся; док. Те саме, що обпіка́тися. За вечерею, опікаючись гарячим кулішем, вони наввипередки розповідали матері про свою нову фортецю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 105); Обличчя в Миколи почервоніло, опеклося сонцем, морозом, вітром (Собко, Матв. затока, 1962, 259); Опечешся на молоці, то й на воду будеш дмухать (Номис, 1864, № 5793); Опікшися на промислі, звернув він очі в інший бік, до лотереї (Фр., VI, 1951, 237).

ОПІКА́ТИСЯ², а́ється, недок. Перебувати під чиєю-небудь опікою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 712.

Опікатися, каюся, єшся, сов. в. опекти́ся, чу́ся, че́шся, гл. Обжигаться, обжечься, опечься. Аж одскочила — ніби вкололась або опеклась. Левиц. І. 334.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 57.