О́ПІЙ, ю, ч. Висушений молочний сік з недозрілих маківок, який є сильним наркотиком; використовується в медицині як болезаспокійливий і снотворний засіб. — Ви знаєте, се поле — капітал. З цього маку можна би робити прегарний опій (Мак., Вибр., 1954, 316); Ми сиділи в потайному кафе, де можна мати надзвичайну чорну каву, дві-три люльки опію і контрабандне вино "Кров землі" (Ю. Янов., II, 1958, 77); // перен. Те, що притуплює розум, свідомість, заважає правильному сприйманню дійсності. Релігія — опій для народу.
ОПІ́Й, опо́ю, ч. Ревматичне запалення копит у коней, причиною якого є напування розгарячілих тварин. Нерідко бувають випадки ревматичного запалення копит, відомого під назвою опій (Профіл. захвор.., 1955, 215); Ця коняка заслабла від опою (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 711.