ОПІ́ВДНІ, присл.
1. В середині дня, в час, коли сонце стоїть у зеніті. У саму спеку, опівдні, сідаю в човен (Коцюб., II, 1955, 265); Опівдні піски так розпеклися, що обпікали босі ноги до пухирів (Тулуб, В степу.., 1964, 70).
2. розм. У найвищій точці небесної сфери; в зеніті. Сонце вже стояло опівдні (Тют., Вир, 1964, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 711.