ОПУ́КУВАТИЙ, а, е. Трохи опуклий (у 2 знач.); круглуватий. Вухата шапка-комунарка низько впала на очі, жовтий кожушок міцно облягає опукуваті широкі плечі (Кир., Вибр., 1960, 276); Опукуваті очі [шинкаря] байдуже зиркнули на жартівників (Кочура, Зол. грамота, 1960, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 734.

Опукуватий, а, е. = Опуклий. Бочка опукувата. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 61.