ОПУБЛІКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опублікува́ти. 4 збірники моїх новел, видані "Видавничою Спілкою", обнімають усі мої опубліковані досі новели (Коцюб., III, 1956, 287); Великий поет України Шевченко перший свій опублікований твір почав з рядків про Дніпро (Рильський, III, 1956, 26); // опубліко́вано, безос. присудк. сл. Лише порівняно недавно опубліковано ряд досліджень, присвячених ролі продуктів життєдіяльності рослин у живій природі (Наука.., 5, 1960, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 733.