ОПРОТИ́ВІТИ, ію, ієш, док., розм. Спротивіти, остогидіти. Цілий світ йому опротивів (Мак., Вибр., 1954, 167); Йшли довго. Спочатку було цікаво.. Згодом почало набридати. А потім і зовсім опротивіло — хотілося вийти із строю, сісти на обочині, перепочити (Збан., Сеспель, 1961, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 731.