ОПРИ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм., рідко. Запальни́й, нестриманий. Він з злістю крикнув, з нестями вилаяв мене, бо такий палкий та опришкуватий, як той огонь, хоч на взір ніби й.. зателепуватий (Н.-Лев., III, 1956, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 729.

Опришкуватий, а, е. Злой, сварливый. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 60.