ОПРИ́ЧИНА, и, ж., іст. Те саме, що опри́чнина. До опричини ввійшли кращі області, що розташовані були в центрі держави або мали велике торгове значення (Іст. СРСР, І, 1956, 136); Ми [робітники і селяни України] просимо, щоб своєю витримкою, залізною дисципліною ви [робітники і селяни Росії] ще сильніше закріпили б нашу молоду Радянську республіку, яка так само потрібна нам і дорога для нас, як інтереси нашого краю, змученого опричиною (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 728.