ОПРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опра́вити. Витягнула з кишені оправлені рогом окуляри, поклала їх на ніс (Кобр., Вибр., 1954, 3); Вона підійшла до дзеркала, оправленого в червоне дерево (Мик., II, 1957, 289); Крізь шарф поблискували два широкі гребені, оправлені дорогими камінцями (Кучер, Прощай.., 1957, 76); Густо в степу від скирт. Вони добре вивершені, оправлені, оборані (Рад. Укр., 22.VІІ 1959, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 726.