ОПРА́ВДУВАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. опра́вдувати і опра́вдуватися. Так була заклопотана їмостиним приходом, що майже не чула її оправдування за нанесення вогкості (Март., Тв., 1954, 428); Це наївне оправдування привернуло всіх до бідного дядька Шевка (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 120).

2. Те саме, що ви́правдання 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 726.