ОПРА́ВДАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оправда́ти. Щоби побороти неясну і нічим не оправдану тривогу, Анеля встала і пішла до кухні (Фр., VI, 1951, 435); Виявилось, які порядки заведено в земстві, скільки перейшло через Колісникові руки грошей, які трати оправдані, які ні (Мирний, III, 1954, 382).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 726.