ОПРА́ВА, и, ж.
1. Обкладинка з якого-небудь твердого матеріалу, в яку переплітають книжку, зошит і т. ін.; палітурка. Моя нова книжечка віршів ["Відгуки"] вже вийшла.., гарненько видана і в гарній оправі (Л. Укр., V, 1956, 409); На.. полицях стояло лише одинадцять книжок — у розкішних сап’янових оправах з золотим тисненням на корінцях (Смолич, Мир.., 1958, 81).
2. Дерев’яна, металева, рогова і т. ін. рамка, форма, в яку що-небудь вставляється для закріплення або збереження. Окунь перекинувсь гранатовим перснем у золотій оправі, царівна побачила та й підняла той перстень з води (Укр.. казки, 1951, 241); Я не забув про нього, про ..кусник олівця, в оправі з темно-червоного дерева (Фр., І, 1955, 237); Його темні в черепаховій оправі окуляри мати незлюбила одразу (Гончар, Тронка, 1963, 197); * Образно. Вона сиділа рівна, наче виросла зразу, з очима міцно вставленими в оправу повік (Коцюб., II, 1955, 293); — Не поет, хто покидає Боронить народну справу, Щоб своїм словам блискучим Золотую дать оправу (Л. Укр., І, 1951, 383); Блискуча коса піску врізалась у блакитну оправу води (Коп., Вибр., 1948, 164); // Художньо оформлене обрамлення, прикраси на чому-небудь; оздоба. На йому [на запорожцеві] жупан шовковий, Пояс в золоті повис, Кармазинові вильоти, В дорогій оправі спис (Щог., Поезії, 1958, 252); Виходцев.. вдягнений гарно, в чорному пальті, рукавичках, з красивою паличкою в золотій оправі (Коч., II, 1956, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 726.