ОПОЧИ́ЛИЙ, а, е, заст., ритор. Дієпр. акт. мин. ч. до опочи́ти. Радянських діти це бійців, Хоробрих смертю опочилих (Рильський, III, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 725.