ОПОЧИ́ВОК, вку, ч., заст. Спочинок. * Образно. Сердиться явір на вітра, що хоче В час опочивку знов його дрочить (Дн. Чайка, Тв., 1960, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 725.