ОПОРІ́ЧКИ, чок, мн. (одн. опорі́чка, и, ж.), діал. Порічки. Геть аж до левади тягнеться її садок, густо натоптаний спіднизу кущами смородини, калини та опорічок (Вас., І, 1959, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 723.