ОПО́РКИ, рок, мн. (одн. опо́рок, рка, ч.), діал. Старі, зношені чоботи, від яких відрізано халяви. Мати накинула на плечі хустку, ноги — в опорки й обережно відчинила двері (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 723.