ОПОЛЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОЛЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Примушувати перейти на польську мову, засвоїти польські звичаї, культуру і т. ін. В другій половині XVI ст. католицький орден єзуїтів, поширюючи свою діяльність на Україні, насаджував католицьку літературу, заснував тут ряд шкіл, в які вербував дітей дворян і заможних міщан, ополячував їх і робив з них зрадників батьківщини (Іст. укр. літ., І, 1954, 63); Західні українці витримали найтяжчий тиск всіляких гнобителів, асиміляторів, які намагалися їх і онімечити, і ополячити.., змушували зректися самих себе, своїх культурних національних традицій (Рад. літ-во, 5, 1964, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 722.