ОПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ополя́чити. Хлопці дізналися про настирливе засилання панством на Москву "ополяченого царевича Димитрія" (Ле, Хмельницький, І, 1957, 115); Син ополяченого українського шляхтича, Мазепа дістав виховання, яке звичайно давали дітям польських феодалів (Іст. УРСР, І, 1953, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 722.