ОПОЛЧЕ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ополче́ння і ополче́нець. — Хозари підуть прямо на Чернігів — се безперечно. Тут з ними і буде у нас січа… В разі потреби, рать ополченська залишить остроги і вдарить хозарам у спину (Міщ., Сіверяни, 1961, 126); [Часник:] Штабу нашому ополченському стало відомо по телефону, що німець з цього містечка.. суне у наш бік (Корн., П’єси, 1947, 301); Ополченський рух охопив усю Полтавщину (Бурл., О. Вересай, 1959, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 722.