Про УКРЛІТ.ORG

опліч

О́ПЛІЧ, присл.

1. Поруч з ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (Ільч., Вибр., 1948, 31).

2. Разом, спільно. В радості і в горі Йти нам опліч, вольності сини (Рильський, II, 1960, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 716.

вгору