ОПЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оплюва́ти. Кращі люди, що сторонилися досі чиновного стану.., почали потроху посуватись, натовплюватись у нього.. Вони були в загоні, опльовані усіма (Мирний, III, 1954, 185).

◊ Мов (немо́в, ні́би, як і т. ін.) опльо́ваний — те саме, що Мов (немо́в, ні́би, як і т. ін.) обпльо́ваний (див. обпльо́ваний). — Та кого вона назвала? — допитувався Рубець у Проценка, що після того [невдалого залицяння] наче опльований ходив по садку (Мирний, III, 1954, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 716.