ОПЛУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оплу́тати. Як перейти два мури, оплутані електричним дротом, — цього Сахно не знала (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 62); // оплу́тано, безос. присудк. сл. На скелях скрізь були поставлені статуї, вазони столітників, кіоски. Все те було оплутано густим крученим зіллям (Н.-Лев., І, 1956, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 716.