ОПЛО́Т, у, ч. Надійна опора кого-, чого-небудь. Радянський Союз є оплот миру у всьому світі (Тич., III, 1957, 329); Третій авіаційний парк був.. оплотом київських більшовиків: ні на одному з київських заводів не було такої численної більшовицької організації (Смолич. Мир.., 1958, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 716.