О́ПЛАТЬ, і, ж., заст.

1. Грошова подать. — Чим будемо робити оплать? — промовив батько (Н.-Лев., II, 1956, 182).

2. Видатки, витрати. Частенько доводилося Сиклеті й Мотузові, й Грицаєвим родичам навідуваться до Києва та платить чималу судову оплать за свої позви (Н.-Лев., IV, 1956, 225); // Сплата, виплата. Оплать боргів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 715.

Оплать, ті, ж.

1) Расходы. В хазяйстві оплать велика: на робітника, на вози. Рк. Левиц.

2) Подать, налоги. Оплать велика. Подол. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 58.