ОПИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОПИНИ́ТИСЯ, опиню́ся, опи́нишся, док.
1. Потрапляти куди-небудь, звичайно раптово, несподівано або дуже швидко. — Ми заїздили [в гроти].. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (Коцюб., II, 1955, 300); Віталик в три підстриби перескакує подвір’я і опиняється на веранді (Гончар, Тронка, 1963, 106); — Не тямлю собі і не знаю, як я опинивсь у холодній, у нашій-таки волості, і там трохи не пропав, не ївши, не пивши (Кв.-Осн., II, 1956, 296); // Несподівано або випадково з’являтися де-небудь. Якраз на ту біду І Соловей тут опинився (Гл., Вибр., 1951, 99); Вона навіть не пригадає, як Загнибіда опинився біля неї (Мирний, III, 1954, 96); // Потрапляти в яке-небудь становище (перев. незручне, невигідне); виявлятися в якомусь становищі. Оскільки селянин виривався з-під влади кріпосника, остільки він ставав під владу грошей, попадав в умови товарного виробництва, опинявся в залежності від капіталу, що народжувався (Ленін, 20, 1971, 163); Я оце, опинившись між двома критичними бігунами, думаю взяти якраз посередині, то, може, тоді якраз по правді буде (Л. Укр., V, 1956, 59); Тому що на кінофабрику хороших сценаріїв не надходило, а я особисто, з ряду причин, опинився серед письменників ізольованим, я вимушений був надалі писати сценарії сам (Довж., І, 1958, 21); — Ось побачите, незабаром полетить Каргат звідси шкереберть, а ми з вами ні в сих, ні в тих опинимось (Шовк., Інженери, 1956, 245); // Несподівано виявлятися де-небудь, у кого-небудь, невідомо як потрапляти кудись, до когось. Невеличкий ремінний гаманець опинився в його у руках (Мирний, І, 1954, 279); Ясочка позіхнув у кулак, пошарив в кишені й витяг шматочок пряника, що чогось там опинився (Вас., І, 1959, 348).
2. тільки док., розм. Припинити рух; зупинитися. Защебече [соловейко] на калині — Ніхто не минає. Чи багатий, кого доля, Як мати дитину, Убирає, доглядає, — Не мине калину. Чи сирота, що до світа Встає працювати, Опиниться, послухає (Шевч., І, 1963, 17); Ледве що відбігла [Магдалена] кілька сот кроків від хати, як уже й опинилася (Коб., Вибр., 1949, 325); — Ти так міркуєш, ніби це не наша артіль, а твоя економія. Ти.. мене уперед ведеш, а я опинився, не хочу йти, бо несвідомий (Тют., Вир, 1964, 28).
3. тільки док., рідко. Несподівано стати іншим, виявитися в іншому становищі, в іншій якості. Минув рік, настав екзамен — і малий Франко здивував усіх: він опинився першим учеником (Коцюб., III, 1956, 28); За травень.. першість здобула комсомольсько-молодіжна бригада Щербеткіна.. Бригада Румянцева опинилася на другому місці… (Вишня, І, 1956, 839).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 709.