ОПЕРІ́ЩЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до опері́щити. * У порівн. Шурка Понеділок раптом заклав два пальці до рота і пронизливо свиснув. Наче оперіщений батогом, Рутенберг прожогом вискочив за двері (Смолич, V, 1959, 779).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 707.