О́ПЕРА, и, ж.

1. Музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною і признач. для виконання в театрі. Гануш привіз з собою ноти.. Він сів за рояль і почав вигравати арії з опер (Н.-Лев., III, 1956, 228); Приїздив Шаляпін.. Весь час він то розказував.., то знайомив нас з новою оперою "Хованщина" (Коцюб., III, 1956, 425); * Образно. Степ хвилювався, виконуючи шумову музику своєї опери (Ю. Янов., І, 1958, 122); // Театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені. Його голову давно вже морочила думка бачити коли-небудь свою оперу, скомпоновану на голоси рідних пісень — таких чулих та глибоких (Мирний, III, 1954, 201); З того дня я став ходити на репетиції гуртка Марії Сергіївни, що готував дитячу оперу (Сміл., Сашко, 1957, 41); // тільки одн. Родова назва таких музично-вокальних драматичних творів. Лисенко.. досить яскраво виявив перед нами, що таке національна українська опера, які шляхи для її створення (Іст. укр. музики, 1922, 237); Як жанр синтетичний, що поєднує спів, інструментальну музику, слово, акторську гру й хореографію, опера часто близько змикається із суміжними їй галузями — драматичним театром, літературою, симфонічною музикою й побутовим ліричним романсом (Укр. клас. опера, 1957, 11).

З і́ншої (дру́гої) о́пери — про щось таке, що не стосується справи, теми розмови і т. ін. Дуже мене цікавлять — се вже з другої опери — Ваші українські оповідання (Коцюб., III, 1956, 424).

2. Театр, де виконують такі твори. Шкільна молодь.. переповнює гальорки академічної опери (Еллан, II, 1958, 171); Чудовий будинок опери збирає коло своїх розмальованих афіш величезні юрби людей (Кол., На фронті.., 1959, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 704.