ОПА́СИСТИЙ, а, е. Товстий, огрядний. Гладка, опасиста, здорова, — вона здавалась ще більшою попліч з малим, сухорлявим Семеном (Коцюб., І, 1955, 46); — Я відмовляюся розуміти великого гетьмана, — казав, віддуваючись, опасистий Пронський (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 703.

Опасистий, а, е. Жирный, толстый, тучный. Борз. у. К. ЧР. 90.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 55.