ОПАНЧА́, і́, ж. Старовинний верхній одяг, що мав вигляд широкого плаща. Гола шия і грудина [в чабана]; А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча (Щог., Поезії, 1958, 276); Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, .. зверху надів опанчу і пішов за Данилом (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 703.

Опанча, чі, ж. Епанча, родъ верхней одежды. Гол. І. 7. Гол. Од. 18, 45. Чуб. VII. 419. Ой скину я опанчу, тобі ніжки заверчу. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 55.

опанча́ (знижене — опанчи́на) —старовинний верхній одяг, що мав вигляд широкого плаща. Ой скину я опанчу, тобі ніжки заверчу (піс­ня); А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча(Я. Щоголев); Опанчина рогожо­вая — поясина хмельовая (приказ­ка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 418-419.