ОПА́ЛУБКА, и, ж., буд.

1. Дія за знач. опа́лубити 1.

2. Дерев’яна або металева форма для виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій, яку тимчасово встановлюють на місці зведення споруд. При будуванні будь-яких залізобетонних конструкцій, перш ніж укладати бетон, виготовляють дерев’яний каркас, форму. Це і є опалубка (Наука.., 4, 1962, 24); Преображенський звелів зняти всю опалубку з недостояного бетону (Ле, Міжгір’я, 1953, 266).

3. Обшивка, обкладка зовнішніх частин якої-небудь споруди, обладнання і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 701.