ОНІМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. онімля́ть; док., перех., рідко. Зробити німим. Сам не оглух — других не онімив (Бор., Тв., 1957, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 697.