ОНУ́КА див. вну́ка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 699.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ОНУ́КА див. вну́ка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 699.
Онука, ки, ж.
1) Внука, внучка. Тепер сиди у запічку, колиши онуку. Чуб. V. 1187.
2) Бабы повитухи называютъ такъ дѣвочекъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Мил. 17. Ум. Онучка, онучечка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 54.