ОНО́ВЛЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до оно́влювати. Кожен із них почував і в тих юних зойках, і запахові свіжої фарби щось оновлююче, живе (Досв., Вибр., 1959, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 698.