ОНО́ВЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до оно́влювати. — Перед очима — оновлюваний Канів, майбутня гідростанція і пам’ятник над Дніпром (Вітч., 4, 1964, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 698.