ОНО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до онови́ти. Відлогими схилами збігав старий парк до блискучого, як оновлене срібло, ставка (Крот., Сини.., 1948, 48); Оновлений весною шумує рідний край (Сос., Щоб сади.., 1947, 33); І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі (Шевч., II, 1963, 400); Зруйновані ворогом шахти Донбасу не просто відбудовані, а повністю оновлені і докорінно реконструйовані (Рад. Укр., 26.VIII 1951, 3); Полк .. спускався в.. долину.. Той і не той, чимось колишній і вже чимось майбутній. Оновлений, урочистий, осяяний… (Гончар, ІІІ, 1959, 438).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 698.