О́НИ́Й, а, о́не́ї, о́ни́, займ. вказ., заст.

1. Уживається для вказування на що-небудь, відмінне від чогось іншого; той, інший. Якби не теє, та не онеє, та ще не дещо другеє (Номис, 1864, № 5380); А поки те, та се, та оне… Ходімо просто-навпростець До Ескулапа на ралець (Шевч., II, 1963, 423); [Кукса:] А, то ви все про теє? [Дранко:] Та вже ж не про онеє! (Кроп., І, 1958, 177).

2. Уживається для вказування на що-небудь щойно згадане або відоме; той, той самий. — Чи потрібний цей інтерес? — Дуже, дуже потрібний, сам.. благочинний цікавиться оним (Стельмах, І, 1962, 268); Матушка Раїса так і виводила олівцем: — Лукія Фараонка — для оної куплено два аршини ситцю на плаття (Донч., III, 1956, 89).

◊ Во вре́м’я о́но; Во дні (в дні) о́ни; В о́ний час, заст. — колись, у давні часи. Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас Та, як бувало во дні они, Возвисили б свій божий глас До оди (Шевч., II, 1963, 90); [Ярослав:] Вже знялася бранная тривога… І мушу знов трудити хвору ногу І брати меч, як в они бурні дні (Коч., Я. Мудрий, 1946, 114); Як в оний час, так і тепер на муки Віддав би ти апостолів своїх… (Стар., Поет. тв., 1958, 73); Не оне́ (оне́є): а) уживається для вираження негативного ставлення, нехоті до чого-небудь. Та і Тетяна нишком плаче, а до роботи не оне (Сл. Гр.); б) не те, що потрібно, щось інше. Тут довго тяжко рахували І скілько не коверзували, Та все було, що не оне (Котл., І, 1952, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 697.