О́МПНО, діал.
1. присл. Негарно, неприродно; дивовижно. Хана затиснулася в куток і звідтіля водила омпно виваленими очима (Кач., II, 1958, 378).
2. у знач. присудк. сл. Прикро, неприємно; не по собі. [Сімон: ] Мені самому омпно робиться, коли подумаю, що з нас зробилося за ті три тижні! (Фр., IX, 1952, 10); Так омпно їй стало (Черемш., Тв., 1960, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 695.