ОМО́ЧЕНИЙ, а, е, книжн., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до омочи́ти. Росте незміряна любов — ..До стогону бездольної юрби, До реготу сваволі навісної, До нив, степів, омочених плачем (Стар., Поет. тв., 1958, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 695.