ОМОНІМІ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до омоніма, омоніміки, омонімії. Крім лексичних омонімів, у мові існують і інші омонімічні явища, наприклад морфологічні омоніми (три — числівник і три — наказова форма від дієслова терти) (Сл. лінгв. терм., 1957, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 695.